Історія міста

Літописне Дубно відоме з 1100 року, воно – одне з найдревніших міст Волині, яке в усі історичні часи було на перехрестях важливих історичних й політичних подій, торгових шляхів, центром духовного життя краю.

В Іпатіївському літописі за 1100 рік знаходимо першу письмову згадку про поселення під назвою Дубен. Літопис подає розповідь про передачу Дубна князю Давиду Ігоровичу. Походження назви поселення пов’язують з місцем, де було багато дубів, – «дубне місце».

Археологічні дослідження свідчать, що ця територія була заселена здавна. В місті знайдено залишки поселень доби ранньої та пізньої бронзи, черняхівської культури, давньоруське городище, відкрито багатошарове поселення від мезоліту до пізньоримської доби. Через своє вигідне географічне положення на перехресті торгових шляхів поселення часто ставало об’єктом військових зазіхань. В 11–12 ст. Дубно знаходилось у складі Володимир-Волинського князівства, у 13 ст. – Галицько-Волинського. У 1240 р. монголо-татари напали на поселення, зруйнували його, і воно занепало до рівня села. У 2-й пол. 14 ст. Дубно ввійшло до складу Великого князівства Литовського. З 1386 р. воно стало власністю князів Острозьких.

Дубно як місто засноване й розбудоване князями Острозькими – можновладними і впливовими особами на політичній арені Європи ХV – ХVІІ ст. Воно увібрало в себе всі риси середньовічного міста. Його опорою від ворожих нападів (зі сходу) був Замок кінця ХV ст., із заходу – Луцька брама ХVІ ст., а також костел і монастир бернардинів ХVІІ ст. (з північного заходу), а також острівні монастирі – Чеснохрестський, Спасо-Преображенський, Підборецький, Страклівський.

Оскільки одним з важливих чинників матеріального забезпечення достатку князів Острозьких була торгівля, то для її успішного розвитку до Дубна скликався ремісничий люд, незалежно від віросповідань. Вже в ХVІ ст. тут діяла синагога. У ті часи Дубно торгувало предметами ливарництва, ковальства, ювелірними виробами, причому ринок збуту становили не тільки Волинські міста, а й чимало інших у Європі.

У 1498 р. Дубно отримало статус міста, а в 1507 р. йому було надано Магдебурзьке право. Середньовічне Дубно було одним з найбільших культурних центрів Волині. При тутешніх монастирях жили й працювали видатні вчені, літератори, церковні діячі – Мелетій Смотрицький, Касіян Сакович, отець Віталій, Іов Залізо (згодом Іов Почаївський). Ігумен Хрестовоздвиженського монастиря о. Віталій тут 1604 року переклав з грецької книгу ” Діоптра…”, а Ієромонах Арсеній у 1539-1566 роках створив відоме Дубенське Четвероєвангеліє.

Дубенський Замок у часи середньовіччя називали Волинською твердинею через вигідне ландшафтне розташування (з трьох сторін його омивали води ріки Ікви та її болотисті заплави) і міцні фортифікаційні споруди ХVІІ ст., які робили цю споруду неприступною упродовж кількох століть. Тут зберігали свої багаті скарби князі Острозькі, а згодом – і нащадки Острозької ординації: князі Заславські, Сангушки, Любомирські; тут, під охороною хоругв ординатського війська, надійно зберігались безцінні родинні архіви цих можновладців. Тут діяла людвисарня – ливарна майстерня, де виготовлялися гармати, культові речі для храмів і монастирів, предмети побуту.

Замкові мури витримали неодноразові напади кримських татар у ХVІ ст., козацьких загонів Максима Кривоноса та російського війська у ХVІІ ст., залишались неушкодженими під час Північної війни 1700-1721 років, повстання Тадеуша Костюшко наприкінці ХVІІІ ст., французько-російської війни 1812 року. Саме воєнні події ХVІІІ й початку ХІХ ст. стали причиною перебування в Дубні гетьмана Івана Мазепи, шведського короля Карла ХІІ, царя Петра І, полководців Суворова й Кутузова.

1569 року місто входить до складу Луцького повіту Волинського воєводства Речі Посполитої. Починаючи з 1629 р. Дубно було власністю князів Заславських, а з 1674 р. – Любомирських.

У ХVІІІ ст. місто набуло високого економічного й культурного піднесення завдяки знаменитим Дубенським контрактам, перенесеним сюди зі Львова 1774 року. Ці ярмарки починалися 7 січня і тривали цілий місяць. Для зручностей гостей і купців князь Михайло Любомирський побудував кілька двоповерхових будинків навколо Ринкової площі, звів ратушу і ще один палац у Замку, блискуче декорований італійським зодчим Доменіко Мерліні. Дубно, населення якого тоді становило 6535 чол., щорічно (протягом двох десятиліть) приймало до 30 тисяч гостей. У Замку влаштовувались пишні бенкети, лицарські турніри, феєрверки. Тут ставив свої п’єси знаменитий польський драматург Войцех Богуславський, виступала римська опера. Азартні ігри в Замку часто поглинали весь обіг торгового дня. Під час контрактів Дубно тричі (у 1781 році) відвідав польський король Станіслав Август, де йому влаштували полювання на ведмедя.

Після 3-го поділу Польщі (1795 р.) Дубно стає повітовим містом Волинської губернії Російської імперії. У 19 ст. воно стало прикордонним пунктом, в якому розміщувався військовий гарнізон. Будівництво у 1873 р. залізничної колії, що проходила через Дубно, сприяло розвитку міста.
На поч. 20 ст. тут було 108 невеликих підприємств, зростає роль міста, як одного з центрів хмелярства. Під час Першої світової війни через Дубно проходила лінія фронту. У червні 1916 р. російські війська звільнили місто від австрійців. Протягом 1918-1920-х рр. влада в місті неодноразово переходила з рук в руки. 18 березня 1921 р. згідно Ризького мирного договору Дубно ввійшло до складу Польщі.

17 вересня 1939 року Червона Армія окупувала Східну Польщу, і Дубно, як і вся Західна Україна, ввійшло до складу СРСР. На окупованих територіях радянська влада почала репресії. Терор проти населення продовжувався до 22 червня 1941 року. За цей час було репресовано понад 10 000 з місцевого населення та сіл.

У червні 1941 року місто стало ареною боїв Червоної армії проти механізованих частин вермахту. Під Дубном відбулась найбільша танкова битва на території України (битва за Дубно 1941). За час війни місто було майже повністю зруйноване, загинуло багато його мешканців.

17 березня 1944 р. в Дубно ввійшли радянські війська. Почалася відбудова міста, яке перетворилося на значний торгово-промисловий та культурний центр Рівненської області. Зростає роль Дубна як одного з центрів хмелярства.

У промисловості міста стало переважати харчове виробництво – переробка молочних, м’ясних, виробництво хлібо-булочних і рибних продуктів. Будується цукровий завод. Починають функціонувати деревообробні, металургійні (ливарно-механічні) та хімічні підприємства, виробництво будівельних матеріалів. Легка промисловість представлена трикотажним виробництвом.

В грудні 1939 р. місто стало центром Дубнівського району (з 1992 р. Дубенського району). Улітку 1991 року було започатковано Всеукраїнський фестиваль рок-поп музики „Тарас Бульба”, який проводиться й досі. Фестиваль спрямований на розвиток і популяризацію вітчизняної музики. На фестивалі народжуються нові зірки поп та рок музики.

Нині Дубно – місто обласного значення Рівненської області, райцентр, що розташований на р. Іква (притока Стиру бас. Дніпра), залізнична станція. Площа 27 км², населення 38 тис.

У місті налічується 10 загальноосвітніх навчальних закладів, 7 дошкільних навчальних закладів, училище культури, медичний коледж та педагогічний коледжі, Будинок дітей та молоді, ДЮСШ, 2 будинки культури, 10 бібліотек, а також Державний історико-культурний заповідник, який здійснює екскурсійне обслуговування туристів та відвідувачів міста Дубна.

 

Рис. 1 Костянтин Іванович Острозький – один із найвизначніших представників роду кн. Острозьких

Рис. 2. Дубно і замок у XVII-XIX ст.

Рис. 3. Торгівля на центральній площі міста Дубна

Рис. 4. Книга Олексія Ісаєва – “Дубно 1941”.

Підписуйтесь на оновленя порталу
Обов'язкове поле
Обов'язкове поле

Залиште свої данні, щоб не пропустити жодної важливої події. Ми не розсилаємо спам - лише актуальна інформація, яка вас цікавить.

Натискаючи «Підписатися», ви надаєте згоду на опрацювання ваших персональних данних та погоджуєтесь із Політикою конфіденційності порталу «Візит Дубно»